Як я докотився до iTunes Match

Опублікував Сергій Макаренко 2-12-2013 об 11:38

Коли згадую про те, що я писав в грудні 2012 року на губах з'являється посмішка. Тоді я не думав, що після стрибка у гору буде стрімке падіння вниз і я цим станом речей буду задоволений. Це я про бітрейт та формати, в яких зберігаю музику в себе на комп'ютері. В далекому 2006 році я почав конвертувати музику з дисків в ААС (320 Кб/сек, 48 КГц, Stereo). Тоді цей формат мені здавався найоптимальнішим в плані співвідношення якість/розмір файла. Трохи згодом, коли збільшився розмір жорсткого диску комп'ютера і виросла якість обладння для прослуховування музики з комп'ютера, я почав зберігати музику в AIFF (1536 Кб/сек, 48 КГц, Stereo). Різниця між ААС та AIFF суттєва. ALAC я не розглядав як альтернативу AIFF тому що, повторюю, було вдосталь вільного місця і я хотів мати у себе на комп'ютері точні копії своїх записів на дисках.

Процес міграції фонотекти в новий формат був тривалим і дуже ресурсозатратним. Потрібно було кожний диск переписувати на комп'ютер заново і при цьому треба було ще не розгубити статистику програвань пісень, яка у мене збирається з 2006 року. На цій статистиці у мене зав'язано багато смарт-плейлистів, тому вона для мене є цінним і необхідним атрибутом фонотеки. До того ж я шукав спосіб завдяки якому б міг отримати доступ до фонотеки з будь-якого мого пристрою. Але, нажаль, в мене нічого путнього з цього не вийшло. До фонотеки, наприклад, не можна було доступитися з iOS пристроїв. Через це кожного разу доводилося їх синхронізувати з якимось одним комп'ютером, коли хотілося послухати нову музику на iPhone. Одним словом, в таки спосіб користовуватися фонотекою було не дуже зручно і тішило тільки те, що в мене вона складається з високоякісних файлів, які круто звучать.

Але немає меж досконалості. І кілька місяців тому сталася подія, яка змінила моє уявлення про високоякісний звук. До мене для огляду потрапили електростатичні навушники King's Audio KS-H1 з підсилювачем M-10. Огляд так і не був написаний, тому що в присланій моделі був дефект і заміни їм на той час не знайшлося. Але і цих навушників вистачило для того, щоб змінити моє уявлення про якісний звук. От тут можна прочитати простою мовою про теорію електростатичних випромінювачів. Мої враження можна охарактеризувати приблизно так: шок. Я навіть не уявляв, що музичні записи можуть мати таку глибину, детальність, точність. Але така висока точність при передачі звуку має певні вади. Найголовніша з них для мене — електростатичні навушники нічого не приховують і показують все так, як є. Тобто, якщо запис фіговий, то ви це почуєте.

Нажаль, виявилося, що більшість моїх записів просто жахливої якості. Наприклад у мене є чудовий, як мені здавалося раніше, запис концертів Антоніо Вівальді «Пори року» у виконанні Віденського філармонічного оркесту під керування Лоріна Маазеля записаний в 1991 році. А виявилося, що якість запису цього CD дуже посередня. І його немає ніде в форматах SACD або DVD Audio. Я був дуже засмучений, адже в класичній музиці важливо знайти саме те виконання, яке тобі сподобається найбільше. Так от, на цьому записі Лоріна Маазеля я буквально виріс. Цей диск я придбав в 1998 році. І у мене є кілька записів на SACD цих концертів Вівальді, але з іншими диригентами та оркестрами. І звучать вони по-іншому… Короче, після того, як я переслухав свою фонотеку з електростатичними навушниками у мене залишилося близько сорока CD та SACD які варто зберігати і слухати. Все інше — сміття, не варте уваги.

А потім я якось почув кілька записів придбаних моїми знайомим в iTunes Music Store. Звичайно, прослуховував я їх вже без електростатичних навушників але якість мене приємно вразила. Вона також була краща від того, що я мав на CD. І я почав розмірковувати над тим, як би так мені всі мої треки замінити записами з iTunes Music Store. І згадав про iTunes Match. Тут мене підкупило те, що всі «заматчені» треки замінювалися вмістом iTunes Music Store. І ціна виявилася доволі демократичною — 205 грн./рік. Заплатив я після нетривалих вагань і був приємно здивований. Процес розпізнавання фонотеки і завантаження всіх пісень тривав протягом чотирьох годин. Сервіс не «зрозумів» тільки 647 пісень з 10008 треків. Результат більш чим задовільний як на мене. Тепер фонотека доступна на всіх моїх пристроях: як на OS X та і на iOS. Після того, як я закінчив завантаження музики в iTunes Match заархівував всі локальні файли і зараз слухаю виколючно стрім. Зручно.

От вам і мораль. Майже два роки я переводив фонотеку з AAC в AIFF, а в решті решт виявилося, що воно того не вартувало. Якісна музика для мене тепер тільки на SACD та фірмових CD, а музика на кожень день — в iTunes. Все, як з їжею. Хорчуватися треба вдома щодня та час від часу у фаст-фудах, а по делікатеси кілька разів на місяць треба ходити до хорошого ресторану. Ну і, звісно, дозріваю до купівлі ось цих чудових навушників: STAX SR-009. Вони будуть чудовою парою для мого SACD плеєра.