Чому Європа для мене ближча

Опублікував Сергій Макаренко 23-11-2013 об 13:24

Ви знаєте, політику я намагаюся оминати, бо у мене в житті дуже багато інших інтересів, яким би я хотів віддавати свій вільний час. Але, нажаль, інколи це не можливо. В першу чергу через те, що політика стосується кожного з нас з вами беспосередньо. Ми живемо на території, яка є самостійною і незалежною державою. Нею мала б керувати певна група людей, яка має на це право через величезний життєвий досвід, неординарні розумові здібності і ще велику купу моральних якостей, які їх ставлять вище за всих інших людей, які живуть разом з ними. І які, до того ж, були обрані мешканцями країни на цю посаду. Це, в свою чергу, робить людей, які керують державою, відповідальними за долі всіх інших співвітчизників. Для того, щоб було зрозуміліше — проведу паралель із сім'єю. Батьки відповідальні за своїх дітей. Вони забов'язані захищати дитину, піклуватися про її здоров'я, вчити її і ввести в соціум для того, щоб далі вона могла сама спілкуватися з іншими людьми. Так і тут.

Звичайно, що так повинно бути в нормально функціонуючій державі. Громадяни платять податки, на які, в свою чергу, держава надає їм соціальні блага, навчає, лікує і забезпечує захист від зовнішніх ворогів і гарантує захищеність і справедливість у вирішинні суперечливих питань в межах країни. В нашій країні щось зламалося і більшість свої функцій держава не здатна виконувати так, як має бути. Але це нічого страшного, допоки ті, хто керують країною діють в її інтересах і в інтересах народу. Всі можуть помилитися але у скрутній ситуації народ може придти на допомогу, допомгти і пробачити. Деаметрально протилежна ситуація, коли правляча верхівка переслідує свої інтереси в процесі керування країною нехтуючи при цьому інтересами населення, тобто більшості. Яскравий приклад такої поведінки — відмова Віктора Януковича від підписання угоди з Брюселем. Паша Урусов, громадянин Росії, висловив дуже тверезі думки стосовно наслідків зриву асоціації з Європейським Союзом. Я підписуюсь під кожним словом. Янукович, мабуть, боїться наслідків відкриття свободної торгівельної зони з ЄС. Мовляв, вибори в 2015 році з цим не виграєш.

Я його розумію. Але я не розумію, чого б не спитати людей, чого вони хочуть. Логічним було б провести референдум (або якийсь публічний захід, тому що, якщо я не помиляюся, референдум проводиться тільки якщо ми мали б вступати в Єропейський Союз, відкриття вільної торгівельної зони цього не потребує) для того, щоб дізнатися думку населення. І якщо б стало зрозуміло, що всі от так жадають єднання з Європою пояснити наслідки такого кроку. Пояснити, що спочатку буде скрутно, можливо, навіть дуже скрутно, але пізніше все нормалізується і буде ок. Звичайно, прямо сказати, що для того, щоб настало те саме «ок», треба пахати як папа Карло, бо саме воно не прийде. І якщо це населення не спинить, то прйняти необхідні кроки для того, щоб підписати угоду з Євросоюзом. Але, звісно, це можливо тільки в тому випадку, якщо не скомпрометовано репутацію політика, який пішов на такий крок. Як не важко зрозуміти, з Януковичем такий варіант не пройде. У нього перед усім власні інтереси і з інересами більшості він рахуватися не хоче. Тому я мушу висловити свою не згоду з рішенням президента і піду для цього завтра на Європейську площу.

От ви спитаєте для чого мені потрібна та Європа і чого я не хочу вступу до Митного Союзу. Ви знаєте, я був у Європі і мені подобається те, як там живуть люди. Мені ближчий європейський стиль життя. Наша країна була в союзі з Росією 75 років за часів СРСР і, як можна бачити, ничого хорошо з цього не вийшло. Я не вірю в те, що нам зможе допомогти країна, яка поки не допомогла собі сама і ще не вибралася з гімна, в якому зараз знаходиться. Я взагали ничого проти Росиян не маю. Але Росію Путін міцно тримає в руках і я не хочу, щоб політика Москви розповсюджувалася і на Україну. Там ще не навчились думати головою як слід. Окрім того, я зараз спостерігаю в Україні суцільну руйнацію. Скріз. В медицині, освіті, науці і, що найстрашніше, в людях. Звичайно, що все це не тільки через спадок СРСР. Останні 22 роки нашої незалежності дуже мало робилося для того, щоб щось виправити з боку керівників нашої держави. Дуже мало робилося і з боку більшості людей, які живуть в цій країні. Вони останнім часом не дуже напрягаються.

Моя найбільша мрія — що після підписання угоди з ЄС у наших відчизняних підприємців з'явиться стимул для того, щоб робити свою справу краще. І що вони будуть працювати і викладатися по повній для досягнення результату. До речі, саме через це ви б мене не побачили на Майдані в четвер, вчора і сьогодні. Я був на роботі. Мітинги мітингами, а працювати треба. Конкуренція — то рушійна сила економіки. Я не чекаю від Європи допомоги, а сподіваюся на те, що нам покажуть приклад, за яким нам схочеться слідкувати. Це подібно до того, як діти беруть приклад зі старших людей. І йду завтра на Майдан тому, що хочу, щоб у нас був шанс на такий приклад. Я сподіваюся, що завтрашній день стане відправною точкою у, перш за все, внутрішніх змінах, які наблизять нас до Євросоюзу. Давно потрібно щось робити з ЖКХ, Пенсійним фондом і єкономікою в цілому. Я не вірю, що волевиявлення народу завтра повернем нам можливість повторного укладення угоди з Брюселем. Але я вірю в те, що завтрашній день покаже всім, що треба починати щось міняти.

Зустіч завтра буде більш політичним заходом. Опозиціонерам — Кличко, Яценюку та Тягнибоку — було б безглуздо втратити такий шанс. Тому вони завтра будуть і це буде привідом спитати в них, чому вони не спробували блокувати рішення президента та Верховної Ради, які сприяли зриву підписання угоди з Брюселем. Але завтряшня подія, я повторюю ще раз, особисто для мене — це спосіб висловити свою незгоду з ріяшенням, що прийняло керівництво нашої країни. Побачимося завтра на Майдані.