Книги: Тім Ву — Головний перемикач

Опублікував Сергій Макаренко 13-11-2013 об 13:05

Я вчора прочитав чудову книгу Тіма Ву «Головний перемикач. Розквіт і загибель інформаційних імперій від радіо до інтернету». Перше враження — вона перевернула мій світогляд. До цього я був впевнений, що конкуренція — це добре і так має бути для того, щоб будь-який ринок нормально розвивався і використовував можливості розвитку на повну потужність.

Але у книзі наведено приклади монополій, які досить успішно, до певної міри, розвивали ринок, котрий контролювали та принесли цим контролем велику користь людству. Цікаво те, що такий стан речей мав успіх протягом якогось певного проміжку часу. Згодом, замість того, щоб приносити користь монополія починала стримувати, а іноді відверто блокувати розвиток нових, більш сучасних технологій, які не вписувалися в схему її бізнесу.

Здивувало мене те, що жодна з висвітлених в книзі монополій не змогла адаптуватися відповідно до вимог ринку і потреб спожівачів, а натомість намагалася контролювати ринок і нав'язувати свої послуги споживачам. Мені — недосвідченому ідеалісту — такий стан речей здається не дуже логічним. Набагато легше було б обрати перший варіант. Тому що другий вимагає великого напруження і витрати значних фінансових ресурсів на тотальний контроль. Наприклад, я не розумію, чому не можна почати експлуатувати нову технологію і не підготувати з її допомогою нову модель для заробляння грошей, яка з часом замінить або видозмінить вже існуючий базнес монополії у відповідності до потреб ринку і бажань споживачів. Для мене очевидно, що якщо вдовольняти потреби ринку, то можна втримати контроль над ним набагато меншою ціною, аніж нав'язувати щось споживачам і намагатися контролювати їх смаки.

Яскравий праклад такої поведінки у нашій з вами сучасності — це стратегія Apple і Microsoft в контексті планшетів. Apple зробила iPad, який чудово підходить для розваг і споживання контенту. Згодом самі користувачи почали створювати програми, за допомогою яких можна тепер створювати контент. Microsoft теж зробила свій планшет — Surface. І замість того, щоб прислухатися до побажань клієнтів вона намагається їх запивнити, що це — те, що їм потрібно і нав'язувати власне бачення пттерну використання Surface. В резутьтаті вийшов нецікавий споживачу продук з вадами і планшета і ноутбука в одному пристрої. Результат такого підходу дуже красномовний.

До речі, явище монополії або супер-монополії (це коли одна компанія контролює кільки ринків, на яких через це повністю відсутня конкуренція) має елемнти загрози для суспільства. Якщо зосередити таку владу в руках однієї компанії, яка керується власними інтересами, а не інтересами суспільства — може бути біда. Наприклад, такий стан речей може стати загрозою політичному режиму в країні, на теріторії якої існує або веде діяльність компанія, що є власником монополії. Мабуть, першим прикладом нещівного впливу монополій в історії людства на державу в політичному плані був союз двох компаній, які були монополістами на своїх ринках — Western Union та Associated Press в 1870-х роках. Змова цих двох інформаційних гігантів дала реальну перевагу Резерфорду Хейсу, кандидату від республіканців, на виборах президента СШАв 1876 році. Для мене це було просто шоком. І уявіть собі на хвилинку, що це був 1876 рік, коли принкнення ЗМІ та мереж для передачі інформації не було таким глибоким як зараз. Мені навіть страшно подумати які б наслідки мала б подібна змова у наш час.

До речі, в книзі достатньо уваги приділено спробам контролю сучасного інтернету. Наприклад, для мене було відвертістю те, що 2003 році AT&T намагалася за проханням NSA шпигувати за користувачами інтернетів, в тому числі і за громадянами США. Таку можливість компанія отримала через те, що була однією з найбільших провадйрів зв'язку на території Сполучених Штатів. І відповідно до цього мала одну знайбільших фізичних мереж для передачі даних. І от уявіть собі таку картину. Зараз по мережі ганяється не тільки ваша електрона пошта і повідомлення чатика. Зараз фактично по мережі щодня прокачується кожна мить нашого життя: фотографії; емоції відображені в соціальних мережал; повідомлення друзям, знайомим та сім'ї. І хтось може отримати до цього доступ і, використовуючи знання математики, психології, соціології та інших наук, повністю скласти картину вашого життя та мапу ваших зв'язків з оточуючими. Тобто дізнається про вас можливо навіть більше, ніж знаєте про себе ви і ваші найближчі люди. Це цікаве і страшне питання над яким треба добряче подумати.

Потім, Тім Ву в книзі розвиває цікаву теорію Циклу. Мовляв, кожна монополія з плином часу замінюється іншою через так звані підривні інновації. Здебільшого через те, що якийсь інноваційний винахід з'являється поза межами монополії і створює іншу монополію, яка поглинає чи руйнує попередню монополію. Як приклад — руйнація імперії Western Union компанією AT&T за допомогою підривної інновації у вигляді телефону. Звичайно, бувають і винятки, монополії у деяких випадках можуть сповільнювати плин Циклу насильно втримуючи свої позиції і контролюючи ринок, на якому вони працюють. В деяких випадках монополії також можуть сповільнювати розвиток нуково-технічного прогресу, а в інших — вносити величезний внесок в розвиток технологій. У якості прикладу до першого твердження мона віднести факт блокування AT&T розробки автовідповідача, які могли б з'явитися ще у 40-х роках ХХ століття. А у якості прикладу для другого ствердження підійде винахід і подльша розробка операційної системи UNIX в надрах Bell Labs.

Завдяки цій книзі я відкрив для себе цікаву економічну теорію Йозефа Шумпетера, видатного економіста ХХ століття. Він стверждував, що іновації та економічний зріст — суміжні і залежні одна від одної речі. Причому процес інновацій за Шумпетером — не мирний і спокійний. Навпаки, це безжалісні змагання за виживання компаній, що ці інновації впроваджують. Наприклад, винахід Бела — телефон — повністю і остаточно зруйнував телеграфну монополію Western Union. Звичайний візок винищив винахід вантажівки і так далі. До речі, його теорія в певних місцях перетинається з думками та спостереженнями Тіма Ву, що їх він виклав у книзі. Одним словом, у мене тепер є наступна книга для вивчення історії економіки. Треба зазирнути за межі теорії Адама Сміта про ринкову конкуренцію і розширити свій світогляд у цій сфері.