Про причини закриття СЦ «Computers Art»

Опублікував Сергій Макаренко 25-07-2014 об 14:15

Пройшов деякий час з моменту закриття сервісного центру «Computers Art», я мав змогу обміркувати ситуацію без емоцій і розкласти все по поличках. Зараз я можу розказати про причини, через які я вирішив припинити роботу свого бізнесу. Одразу хочу зазначити, що я це не розцінюю як особисту поразку і не схильний це трактувати як невдачу (той самий варіант, коли ти розумієш, що дуже важливо покинути дохлу коняку вчасно і не намагатися тягти її за собою). Навпаки, це вельме корисний жіттєвий досвід, який суттєво розширив мії професійний гризонт.

Більш того, це надкорисний досвід в плані вчасного завершення бізнесу і закриття справ з партнерами і розрахунків з персоналом. Зазначу, що закрити сервісний центр мені вдалося так, що я не зіпсував стосунки з жодним клієнтом, партнером і співробітником. Мені здається, що це дуже важливо. Ці всі люди залишилися для мене відкритими в плані спілкування і подальшої співпраці. Це мій найголовніший здобуток в троьхрічній історії сервісного центру «Computers Art». А тепер про фактори, які вплинули на рішення про закриття.

Падіння платіжоспроможності людей. Ще в другій половині 2012 року я почав помічати людей в громадському транспорті, які користувалися iPhone та iPad з розибитими дисплеями. Причому характер пошкоджень давав зрозуміти (повірте мені на слово, через кілька років накопичується певний досвід, який дозволяє бачити ступінь і оцінювати приблизний час, який минув з моменту пошкодження пристроя), що пошкодження апарат отримав не сьогодні і не вчора. Було ясно, що ці люди не забираються в крорткостроковій перспективі ремонтувати свої iPhone або iPad.

Згодом я дізнався про причи такої поведінки користувачів. Один з наших партенрів розкрив статистику продажів iPhone за січень 2013 року. У них продавалося приблизно від 5 до 10 пристроїв в день. За цілий місяць за готівку придбано було лише три iPhone. Три! Решта оформлювала купівлю в розстрочку або кредит. Цей факт розставив все на свої місця. Якщо у людини iPhone придбаний в кредит і він ще не погашений то де ж взяти гроші на зовсім не дешевий ремонт по заміні дисплея? Питання, звістно риторичне, але ця ситуація красномовно свідчить про те, що у людей значно поменшало грошей. П’ять років тому кияни купували в кредит автівки, а не телефони з планшетами.

Підвищення складності ремонту. Справа в тому, що від покоління до покоління iPhone та iPad стають дедалі складнішими. І якщо в перших моделях Apple використовувала звийчайні мікросхеми, які використовувалися в інших продуктах і на них можна було знайти документацію доволі швидко, то з появою iPhone 4 з’явилися перепаковані мікросхеми до яких було дуже важко підібрати функціональні аналоги (щоб зрозиміти які функції вони виконують і як усувати ті чи інші типи проблем). А з виходом iPhone 5 взагалі з’явилися мікросхеми, які, судячи з усього, Apple замовляла у виробників виключно під себе.

До того ж, починаючи з iPhone 4, з’явилися перші мікросхеми на керамічній основі замість звичайної кременевої. Це також значно ускладнило ремонт. Раніше можна було деяки проблеми усунути простим перекатуванням BGA-мікросхеми. Зараз же це стало практично неможливо, тому що керамічні чіпи дуже крихкі і ломаються там, де кременеві прекрасно витримували навантаження. До того ж придбати можна було для ремонту виключно обмежений перелік мікросхем, решту доводилося знімати з донорів. Коротше кажучи, в кустарних умовах компонентний ремонт iPhone та iPad перетворюється в доволі нетривіальне завдання, яке більше віднімає часу ніж приносить прибутків.

Прогнозую, що в найближчі кілька років конструкція електронних нутрощів iPhone та iPad ускладниця настільки, що компонентний ремонт стане невиконуваною справою в кустарних умовах більшості подібних сервісних центрів Києва. Apple робить все для того, щоб унеможливити ремонт своєї техніки поза межами заводів Foxconn.

Цінова війна. Стан конкурентної боротьби на ринку сервісного обслуговування техніки Apple та пов’язаного з ним ринку по продажу комплектуючих до цих пристроїв можна коротко охарактеризувати як «цінове мочилово». І дивно, але поняття «ціна» та «якість» ремонту в моделі сприйняття об’єктивної реальності сучасного світу для переважної більшості клієнтів ніяк не корелюють між собою.

Катастрофічне падіння якості комплектуючих. В наслідок цінової війни, про яку я сказав вище, всі, хто продає запчастини намагаються збільшити маржу. І роблять це за рахунок якості товару, який продають. Як наслідок і у продавця і у клієнта (тобто, сервісного центру, який закуповує такі запчастини) купа головної болі через брак. Час віднімається на більш прискіплеве тестування відремонтованого пристрою, на повернення бракованої запчастини, на обмін і таке інше. Це все додаткові витрати на логістику.

Окрім того, через складність конструкції і в наслідок браку в деталях, що використовуються для ремонту дуже багато часу витрачається на пошук і аналіз проблем, що виникають через неякісні запчастини. Приклад такої побічної проблеми я навів тут.

Співвідношення браку до ліквіду на травень місяць 2014 року у нас дійшло до показника один к трьом. За таких умов дуже важко нормально працювати. Заміна постачальників цю проблему не вирішує, бо всі вони думають і відповідно діють однаково. Напряму з Китаєм працювати теж не варіант, тому що китайці діють наступним чином: перші кілька партій мають відмінну якість, решта — треш. Тобто вигоди особливої немає, але додаються ще проблеми з перевезенням товару через кордон.

Відсутність вчасного розширення переліку послуг. Ми свою діяльність починали як сервісний центр по ремонту iPhone та iPad. Мабуть, варто було починати ремонтувати Mac-и не через три роки після відкриття, а через рік. Маржа на таких ремонтах зовсім інша і, можливо, якщоб ми почали їх робити раніше, то і доходи б свої збільшили доволі відчутно.

Проблеми в країні. Ну тут все зрозуміло. Під час Майдану людям було не до ремонту. Ми плекали надію, що після позорної втечи нашого колишнього президента справи підуть в гору і життя повернеться до звичайного ритму, але, на жаль, ми не врахували планів «братньої» Росії.

Не виправдання моїх власних очікувань від цього бізнесу. Це, мабуть, основна причина закриття. Справа в тому, що я сподівався десь за рік вирішити основні організаційні питання, пов’язані з налагогдженням функціоновування бізнесу і потім сконцентруватися на стратегічних задачах. Але за три роки ми не заробили навіть на розвиток в плані відкриття додаткових локацій і отримали таку кількість проблем, що мені навіть згадувати зараз про це не хочеться. Це, в решті решт, змусило мене замислитися над доцільністю того, що я роблю. Пропрацювати десять років в одній комірчині заробляючи копійки і постійно вирішуючи купу проблем не входило в мої плани.

Якщо компанія не росте і не розвивається, а кількість суміжних проблем зростає, то потрібно спочатку спробувати розібратися в ситуації, і, якщо є можливість, виправити її. Якщо це не вдається зробити за різних обставин (в тому числі і через власну неспроможність вплинути на плин подій) треба вміти поставити крапку для того, щоб віткрити собі дорогу до чогось іншого. Саме це я і зробив. І про своє рішення не жалкую.

P.S. Все вищенаписане не є об’єктивною оцінкою ситуації на ринку сервісного обслуговування техніки Apple. Це виключно моє суб’єктивне бачення ситуації. Слід розуміти, що це досвій, який пройшов через призму мого сприйняття.