І знову про Радяський Союз

Опублікував Сергій Макаренко 17-07-2013 об 15:03

Це дуже круте доповнення до моєї недільної публікації про базу відпочинку «Арсєналєц на Десні». Я навіть вам не можу передати як я ненавиджу радянський феномен дачі. Я не розумію навіщо люди і досі вирощують там щось. З одного боку це дійсно очевидно. Звичка, що розвивалася під впливом радянського соціуму не відпускає навіть через більше ніж два десятки років. Страшно, що вона передається у спадок наступним поколінням. Під катом же кілька посилань на аналогічні розповіді. Так що, якщо ви хочете поринути в атмосферу радянської занедбаності і руйнації сміливо читайте далі.

І ще. Я не те, щоб ненавиджу СРСР. Я ненавиджу той спадок, який по собі залишила ця країна. Я не кажу, що все, але багато з того, що ми спостерігаємо зараз залишилося нам від цієї, вже мертвої, держави. Для того, що б все це пішло в минуле потрібно не одне покоління свідомих, працьовитих і чесних людей, які б використовували мізки і розуміли, що їх майбутнє залежить не від партії, країни, президента або чиновників. Наше майбутнє в наших руках і ніхто окрім нас не збудує для нас хорошої долі.

Когда партия и правительство начали выделять (какие хорошие и ёмкие определения, черт возьми!) людям дачные участки, советский человек не превратил их в места отдыха. Там сразу появилась картошка и помещения для хранения всякого хлама, который советский человек тащил в дом всю свою жизнь. Когда СССР не стало и когда картошку проще стало покупать в магазине, он все равно не угомонился. Он никому не верит.

Сивой Кобылы, Снова о жизни в СССР