База відпочинку «Арсєналєц на Десні» як приклад нашого з вами радянського спадку

Опублікував Сергій Макаренко 14-07-2013 об 19:10

На цих вихідних у одного з моїх друзів дитинства був ювілей — людина розміняла четвертий десяток. Взагалі, мені в житті дуже пощастило з друзями. Нашій дружбі понад двадцять років — дружимо з першого класу. Ну і цього разу, коли іменинник зателефонував і запросив мене на святкування я був готовий відмінити усі справи і зустрічі, тому що таке свято — одне на все життя. Електронного листа із координатами місця святкування я отримав одинадцятого липня. В листі була карта на назва місця зустрічі — база відпочинку на Десні «Арсеналець».

Знаходиться вона під Вишгородом, в селі Новосілки. У цієї бази відпочинку є навіть сайт. Мене цей факт вразив більше ніж повністю. Рідко коли зустрічається заклад для відпочинку совкового пошибу, який знайомий з інтернетом. Оскільки в суботу, в День народження ювіляра, я працював, то приєднався до своїх друзів тільки після чотирьох. Доїхав без будь-яких пригод. Туди, навіть за допомогою усних вказівок досить неважко проїхати. Однією з приємних новин, яку мені повідомили по телефону була наявність парковки, що охоронялася. Я вам скажу, що до цього моменту подібного я ще не бачив у таких місцях. Але це була єдина перевага над примарним образом місця відпочинку, на яке я очікував у своїх фантазіях.

На двох фотографіях нижче вхід на територію санаторію і ворота для заїзду автівкою. Ми за ті півтора дні, що провели на території «Арсєналєц на Дніпрі» жодного разу не користувалися входом для пішоходів. Мабуть через те, що через ворота було швидше потрапити до наших будинків, які були розташовані у глибині території, прямо під забором, що розмежував території „Арсенальця“ і сусідньої бази відпочинку.

Вхід для мешканців бази відпочинку «Арсєналєц на Дніпрі»

В'їзд на парковку бази відпочинку «Арсєналєц на Дніпрі»

Моє знайомство з базою відпочинку почалося саме з парковки. Про неї я можу сказати тільки хороше. Залізний паркан, шлагбаум і достатньо вільних місць для того, щоб поставити свою автівку поряд з автомобілем друга (фотографія парковки нижче). У мене, по моєму минулому досвіду, був ще план «Б» — це залишитись ночувати в автівці якщо в будинках буде ну зовсім гидко (але про це трохи згодом.). Я вам скажу, що спати в машині досить зручно. Звичайно, якщо у вас машина з великим заднім сидінням або з устаткуванням, яке дозволить його значно збільшити.

Безкоштовна парковка для відпочиваючих

Помітив в дальньому кутку парковки от такого звіра (фото вище). На задньому плані, якщо придивитись, помітно Lexus RX 350. Чесно кажучи я не розумію, що змушує його власника відпочивати прямо тут. Я б, на його місці, придивився собі краще місце для відпочинку.

Звір невідомого походження

Після того, як ми минули парковку то опинились у досить таки привабливому місці. Сосни, маленькі будиночки… Все, для того, щоб нормально відпочити на вихідних.

Стежка до будинків прямо від воріт бази відпочинку

Сосни…

Зазвичай так виглядають «подвір'я» між будинками

Стежка вздовж паркана, що веде до наших будинків

Фасад середньостатичного будинку на базі відпочинку «Арсєналєц на Дніпрі»

Так виглядає фасад середньостатичного будинку на базі відпочинку «Арсєналєц на Дніпрі». Нічого особливого: одна кімната, кухня і веранда. Інтер'єр не вражає витонченістю. Нижче фотографії кімнати. Я не знаю, чи є на цій базі відпочинку якась градація будинків за рівнем комфорту, ззовні будинки виглядають однаково. Але кімнати в наших двох виглядали однаково.

Інтер'єр

Вигляд кімнат м'яко кажучи не дуже

Залізні ліжка на пружинах, шафа, кілька стільців і стіл. Матраци страшнуваті на вигляд. Стіни з обірваними шпалерами. Така собі постапокаліптична картина. Але не можу не сказати про те, що постільна білизна була добре випрана і це трохи компенсувало неприємне враження від нутрощів будинку. Кухня за своїм колоритом нічим не поступалася кімнаті. Як ви можете бачити по фотографіях в її обстановці дуже гарно простежується натяк на самообслуговування.

На кухні мінімум приладдя

Цей холодильник ледве морозить

В будинку, де мешкали ми з Дашкою було трохи біднувато. Стіл, холодильник «Днєпр 3», який погано зачинявся, плита (чи працює не перевіряли) і відро з совком, віником і шваброю. У другому будинку, кухню якого ми інтенсивно використовували протягом нашого відпочинку, кухня була обставлена набагато краще.

Холодильник був трохи пристойніший і морозильна камера там була здатна працювати так, як від неї очікувалося. В кухні навіть був посуд, хоча користуватися ми ним не ризикнули. Відро і тазіки натякали на спосіб, у який можна було б виконати якісь дії, пов'язані з елементарною гігієно: почистити зуби або поголитись. Як ви вже здогадалися, душа та туалета в будинках не було. І тут я переходжу до найогиднішої частини моєї розповіді. Зараз я вам розповім про так звані «удобства» (знали б ви, мої дорогі, як я ненавиджу це кляте слово, від якого за сто кілометрів тхне совком.).

Імпровізований душ

От так проблему персональної душової кабінки вирішили наші сусіди, які живуть в цьому будинку досить тривали час для того, щоб відчути брак елементарних надбань цивілізації.

Імпровізований рукомийник

А такий хитрий пристрій висів на дереві у «дворі» нашого будинку. Імпровізований рукомийник облаштували наші попередники.

А тепер про ті самі «удобства». Нижче на фотографії, вибачте, туалет. За весь час перебування я так і не наважився зайти. Користувався туалетом на пляжі. Зробити мені це заважав запах. Він був настільки сильний, що при певному збігу обставин (напевно, у всьому винен вітер) що ми його іноді відчували навіть у своїх будинках, які розташовані в іншій частині бази відпочинку.

Туалет

Далі душ. Душова розташована приблизно по центру території. Ззовні знаходяться раковини в яких відпочиваючі миють посуд, пруть одяг або чистять зуби та голяться.

Рукомийник з маленьким дзеркальцем

На жаль, не всі рукомийники цілі

Сама душова так само вражає, як і туалет. Після того, як я подивився на підлогу мені стало якось не по собі. Я б на ті дошки не став би не те, що босими ногами, я б не став туди і у взутті. Коротше, мені все це згодилося тільки для того, щоб кілька разів вимити руки.

Душова

Підлога просто жахлива

Тепер кілька слів про пляж. Він тут є і знаходиться через дорогу. Пісок не дуже зіпсований слідами життєдіяльності відпочиваючих і на ньому цілком можна розстелити простирадло без страху зіпсувати його. Сама річка не дуже чиста і купатись у мене великого бажання не було. До речі, на пляжі здають в оренду човни — 30 грн./година.

Дорогою до пляжу знаходиться кафе і магазин. Ціни ок — кава з вершками коштує 6 грн., морозиво — 7 грн.

Що мене ще вразило на цій базі відпочинку, так це інвентарні номери на будинках. Мабуть, зроблено це для того, щоб відпочиваючі їх не забрали із собою. Я вже уявляю, як адміністрація приходить в ранці для того, щоб проінспектувати будинок після того, як з нього з'їхали відпочиваючі і бачить на його місці яму.

А от це дерево стояло за межами бази відпочинку «Арсєналєц на Дніпрі», як раз на нашим будинком. Мені чогось здалося, що воно і є символом цього закладу. Таке ж незграбне, напів розвалене, яке продовжує впевнено стояти і лякати вночі людей своїм зовнішнім виглядом.

Все це я вам розказав для того, що б ви відчули атмосферу цього місця для так званого відпочинку. Ну і коли я на все це дивився, мені чогось згадалися слова Миколи Миколайовича Нікуліна:

Рядом с кухней помещалась небольшая темная кладовая, где на полках стояла посуда. Я обнаружил там великолепный севрский фарфоровый обеденный сервиз на много персон и другие прекрасные вещи. Стопкой лежали скатерти и салфетки из голландского полотна.
Разместившись на роскошных хозяйских кроватях, солдаты не торопясь, со вкусом, обсудили, что делал хозяин с хозяйкой под мягкой периной, и уснули. Мне же спалось плохо, впечатления последних дней были не из тех, которые навевают сон. Часов около трех ночи, взяв свечу, я отправился побродить по дому и, проходя мимо кладовки, услышал странные звуки, доносящиеся изнутри. Открыв дверь, я обнаружил гвардии ефрейтора Кукушкина, отправляющего надобность в севрское блюдо. Салфетки рядом были изгажены...

— Что ж ты делаешь, сволочь, — заорал я.

— А что? — кротко сказал Кукушкин.

Он был небольшого роста, круглый, улыбчивый и очень добрый. Со всеми у него были хорошие отношения. Всем он был симпатичен. Звали его обычно не Кукушкин, а ласково, Кукиш. И вдруг такое! Для меня это было посягательством на Высшие Ценности. Для меня это было покушением на идею Доброго, Прекрасного! Я был в бешенстве, а Кукушкин в недоумении. Он натянул галифе и спокойно отправился досыпать. Я же оставшуюся часть ночи лихорадочно думал, что же предпринять. И надумал — однако ничего более идиотского я выдумать не мог.

Я дивився на людей, що живуть у таких умовах тижні і не відчувають ніяких незручностей. Для них це нормально. Нормально не мати душ та туалет в будинку, в якому мешкають. Ходити от в такий, вибачте, туалет. Загалом, жити в такому місці і не відчувати дискомфорту. І так влучно Нікулін все це описав у своїй книжці, і таки був правий стосовно нашого менталітету…

Сімдесят п'ять років Радянський Союз казав, що такі умови життя і так жити — цілком нормально. Мені тільки хотілося б вірити, що це колись мине. Виростуть нові покоління, які не так ставитимуться, в першу чергу, до себе. Тому що тільки зневажаючи себе можна платити гроші за ось такий відпочинок. А тому я на базу відпочинку «Арсєналєц на Дніпрі» більше ні ногою. Це не наклеп і не бажання якось принизити саму базу відпочинку, це мої думки стосовно того, як можуть жити люди. І мені такий спосіб життя не до вподоби.