Єдина Україна

Опублікував Сергій Макаренко 16-04-2014 об 11:19

Я не знаю, чи пощастило мені чи ні, але історично сталося так, що я живу в центральній частині України. І у мене є друзі, які живуть на сході і на заході нашої країни, яку я щиро люблю. Я люблю їздити до друзів у Львів, я дуже сильно люблю це місто. Я працював пліч-о-пліч з колегами з Дніпропетровська протягом трьох років і жодного разу у мене не виникало із ними непорозумінь, а будь-які суперечки вирішувалися відвертими розмовами, в результаті яких ми приходили до повного консенсусу. Більш того, я підтримую із ними теплі стосунки і зараз, ми час від часу бачимося.

Тому мене дуже дивують заклики в твіттері деяких моїх знайомих віддати кремлядям Доншину. Мовляв «вони там пасивні, так давайте кинемо їх на призволяще». У мене саме до вас запитання: ви хоч усвідомлюєте те, що кажете? Ви гарно подумали перед тим, як сказати ці слова в голос? Невже ви думаєте, що путін (це не граматична помилка, це свідома неповага до людини, яка своєю жадобою і алчністю ставіть під загрозу моє майбутне і хоче позбавити мене права обирати в якій країні я хочу жити.) зупиниться на цьому і не піде далі? Для вас прикладу анексії Криму не достатньо? Ви готові кинути своїх співвітчизників на призволяще просто от так віддавши їх до лап кремлядєй, тому що на вашу думку вони не опираються так, як вам би хотілося?

Більш того, мені здається, що ті, хто кричить про те, що треба якусь з областей України віддати кремлядям здатен кинути на призволяще своїх батьків, друзів, братів або дітей тому, що підтримувати їх або піклуватися про них йому не зручно. От ви подумайте над тим, що я написав, потім ще раз подумайте, а після цього ще раз спробуйте сказати в голос те, що ви писали свого часу в твіттері. А зараз я вам скажу, що я думаю з цього приводу.

На сході України живуть такі ж самі українці як ви і я. В їх жилах тече така ж сама кров, як в моїх і ваших. І ці люди заслуговують на щасливе мабутнє так само як ви і я. І це не ледащі, які нічого не роблять і кожного дня плюють в стелу лежачі на канапі, або дивляться телевізор і розводять демагогію про політику. Це трудяги, які трудяться для того, щоб у України було вугілля і метал. Для того, що б у ваших домівках зимою було тепло і ви не змерзли.

Те, що вони, на вашу думку, легко піддаються на заклики засланих ГРУ-шників приєднуватися до Росії є свідченням того, що вони не відчувають з нашого боку подяки за свій труд і елементарної поваги до себе. А ще це свідчить про те, що їм не солодко живеться в краї, який має всі можливості для того, щоб бути найблагополучнішим в Україні. Чи ви думаєте, що якщо «Партія Регіонів» вийшла з Донщини, то вона піклувалася його благополуччям? Ні, вона його грабувала так само, як і всю іншу країну, а може ще і більше.

А тому зараз самий час зробити крок на зустріч цим людям і дати їм зрозуміти, що ми з ними, що ми за них, що ми їх не покинемо і що якщо знадобиться воюватимемо за них разом із ними. Це важко буде зробити враховуючи, що останні роки ми один одному сказали чимало образ. Але зараз це єдиний вихід в ситуації яка склалася і тільки разом ми зможемо відвернути загрозу, яка нависла над нашою країною.

Більш того, я впевнений, що якщо ми хочему побудувати Україну, єдину, яка б була частиною Європи, ми повинні показати Донщині і дати їм зрозуміти, що вони рівноправні громадяни України і мають право на щасливе життя разом із нами. Зараз не час для взаємних образ. Бо в тій ситуації, що зараз відбувається на сході винуваті всі. Ініціатива, з якою свого часу мер Львова звернувся до донщан чудова. Давайте ж і ми її підтримаємо і зробимо так, щоб Донщина стала відчувати себе частиною України. І запам'ятайте: хочуть втікти тіьлки звідти, де погано. А лишаються там де відчувають себе вдома і де по-домашньому затишно.