Зима в березні, або в Пущу і назад за два дні

Опублікував Сергій Макаренко 25-03-2013 об 11:59

Я пишу цей пост скоріше для себе. Для того, щоб через кілька років можна було прочитати його, подивитись відео і згадати про ті пригоди, які вперта зима приготувала нам наприкінці березня. Хочу зазначити, що я нічого не чув про штормове попередження, про яке ДАІ говорило за три дні до того, як випав сніг. Мабуть, через напружений робочий тиждень і те, що не дивлюсь телевізор вже кілька років. Тому, коли в п'ятницю повалив сніг я зрадів цьому. Я взагалі дуже люблю їздити в складних метеоумовах і тому сніг, або дощ сприймаю з ентузіазмом. Зазвичай, мені в таку погоду дуже затишно. Тому ближче до вечора я вирішив з'їздити у гості до друзів на Поділ, посидіти з ними кілька годин, і після дев'яти сісти за кермо і поїхати в Пущу-Водицю до своєї дівчини. В нас на без п'ятнадцяти дванадцять ще був запланований похід у «IMAX» на фільм «Оз: Великий и Ужасный».

Перед тим, як спуститись в метро я вирішив подивитись на свою автівку. Я подумав, що якщо її закидало снігом то було б непогано розкидати і поїхати зі спокійною душею на зустріч. А якщо розкопати не вийде, то потім з Подолу їхати на метро прямо додому. Зазвичай я ставлю машину на Жилянській, не далеко від перехрестя з Червоноармійською. Коли я побачив, як її завалило, прозрів. Замість моєї машини був величезний сугроб. Причому я припаркувався біля тротуару, поряд з величезним сітілайтом. Він, через перепони на шляху повітряного потоку, добряче посприяв засипанню мого Civic снігом. Одним словом, я вирішив спробувати відкопати машину і мені, на диво, це вдалося. Причому виїхав зі сніжної ями теж з першого разу. Після цього я переставив машину в місце, де було не так вітряно і пішов до метро. На все це я витратив хвилин двадцять. По дорозі до станції метро «Олімпійська» звернув увагу на те, що Червоноармійська та Жилянська були відносно вільними. Рух був звичайний, ніхто не тягнувся, машини їхали без затримок. Подумав, що Яндекс знову бреше.

Але коли я вийшов на «Поштовій площі» і побачив Верхній і Нижній вали з зрозумів чому в Києві затори в 10 балів. На Валах був глухий затор. Ніхто нікуди не їхав, багато автівок стояло з вимкненими двигунами, але з водіями в середині. На перехресті Межигірської і Валів стояв застряглий трамвай без пасажирів і водія. Виглядало все це збоку трохи апокаліптичніше за звичайний снігопад, який мені доводилось бачити взимку, але побачене страху не викликало. Дві години я провів у чудовій компанії, а потім ми з @AlekSokoloff вирушили до мого офісу по машину для того, щоб разом повернутися додому. Точніше, я б висадив @AlekSokoloff, а сам би попрямував до @DiorShine в Пущу-Водицю.

Перед виїздом я глянув на Яндекс.Мапи. На проспект Перемоги їхати було даремно, там все стояло від станції метро «Політехнічний університет». А от Борщагівська та проспект Космонавта Комарова були зеленими. Сказано, зроблено. По Саксаганського проїхали за хвилин вісім, машин майже не було. Вздовж лінії швидкісного трамваю до повороту на вулицю Героїв Космосу доїхали за двадцять хвилин. Стояк почався на повороті зі Жмеринської на Святошинську. Їхали всі в одну колію і попереду хтось постійно застрягав. Тому доводилось штовхати автівки або притискати до узбіччя для того, щоб продовжувати рух. Так ми доїхали до Святошинського моста. Там я виїхав на проспект Перемоги і одразу звернув на бульвар Академіка Вернадського. @AlekSokoloff висадив на перехресті з Депутатською і поїхав у напрямку проспекту Академіка Паладіна, щоб попрямувати далі, на Пущу.

З бульвару вирішив звернути на вулицю Академіка Кржижановського, далі на вулицю Василя Степанченко, Приборний провулок і по вулиці Генерала Наумова я вибрався на проспект Академіка Паладіна прямо перед Білічанським мостом. Звичайно, це було ризиковано і я міг застряти, але жвавий рух по цим вулицям додав мені впевненості в тому, що мене підштовхнуть в разі, якщо я застрягну. До того ж, дорога була вільною в порівнянні з тим, що робилось на Вернадського і я розраховував зекономити добряче часу на такому об'їзді. Але коли я побачив те, що робиться перед мостом то подумав, що мені доведеться їхати додому. На мосту орудували два великих трактори — розчищали сніг. Перед мостом був глухий стояк і весь проспект Паладіна стояв. Мені пощастило, і я зміг пробратись проміж застряглих автівок прямісінько до самого виїзду на міст. І благополучно сів на пузо. Як раз на невеличкий насип снігу, що залишився після того, як проїзд розчистили трактори і який я не помітив.

Виштовхувати мене ніхто не збирався, тому що всі були зайняті тим, що звільняли від снігового полону свої авто. Тому я почав сам намагатись вибратись і з четвертого разу, повільно, чіпляючися колесами за розчищену дорогу, я зміг виїхати на дорогу. Але те, що я побачив за мостом змусило мене серйозно розглядати варіант, при якому мені б довелося або кинути автівку на Паладіна, або заночувати в машині. В напрямку Пущі-Водиці рухалась (точніше стояла) тільки одна права смуга на моїй частині дороги. Ліва смуга, вся протилежна частина дороги і ґрунтова ділянка по середині між ними були заставлені машинами, що намагалися доїхати до міста. Звичайно, що це все стояло. Трактори прокопували колію, по якій машини з лівого ряду змогли б виїхати на свою смугу, але це в них не дуже виходило. Поступово наш правий ряд почав потроху просуватись вперед. На шляху були два покинуті авто, які заважали руху, тому їх довелося об'їжджати. Якщо хтось застрягав попереду доводилось виштовхувати його для того, щоб можна було продовжувати рух. Я теж застряг сівши вдруге на пузо, але мене підштовхнув водій машини, що їхала позаду, я виїхав і через сорок хвилин опинився на світлофорі перед поворотом до «Епіцентру».

В напрямку Пущі дорога було порожня, а от в протилежному напрямку все було заставлено фурами. Причому, було видно, що вони стоять як попало, заглушені і з вимкненими габаритами. Одним словом, можливості повернутися вже не було. На перехресті вулиці Стеценка і Паладіна бачив, як виштовхували якийсь мікроавтобус і машини, що їхали в напрямку Києва, розвертались назад. З трьох смуг на Міській вулиці була вільна лише одна, інші були засипані снігом. На узбіччі і на смузі справа зустрічались покинуті авто, заглушені з вимкнутим світлом. Але по одній єдиній смузі їхалось доволі непогано. Тим паче, що до Пущі залишалось зовсім не далеко. Далі я доїхав відносно без пригод. Очкував на повороті з Міської на вулицю Гамарника: там був глибокий, перемішаний колесами, сніг і існувала певна вірогідність того, що я можу знову сісти на пузо. Але Civic показав себе молодчинкою і я успішно подолав цю ділянку шляху. За поворотом зупинився і ще разом з кількома водіями допомогли бідоласі на Ford Scorpio з лисою гумою і заднім приводом подолати невеличкий підйом за поворотом у напрямку Києва.

Коли я під'їхав до дому @DiorShine то зрозумів, що потрібно вирішити ще одну проблему: знайти місце для стоянки машини. В неї був заїзд, де я зазвичай паркуюсь, але його засипало снігом і викопував би я його до ранку. Кидати автівку на узбіччі теж був не варіант і озброївшись лопатою я почав викопувати імпровізовану парковку біля входу на подвір'я її будинку. Через дві години роботи лопатою стоянка була готова і вийшла доволі непоганою. Звичайно, я переживав, що вранці доведеться її викопувати, але це було краще, аніж кинути її і загородити проїзд іншим водіям. В результаті, моя подорож від офісу до будинку @DiorShine зайняла трохи більше двох годин: виїхали ми з @AlekSokoloff в 22:02 і в 0:12 я вже, з лопатою в руках, копав схованку для машини. Б'юсь об заклад, що @AlekSokoloff один з небагатьох щасливчиків, які в п'ятницю менш ніж за годину на авто доїхали з центру додому.

Машина зранку, після снігопаду

Не дивлячись на те, що вночі був досить сильний снігопад автівку засипало не дуже. Більш того, я був дуже здивований там, що її майже не довелося викопувати. Так, тільки струсив з неї сніг і поїхали в магазин. Треба зазначити, що вартий уваги магазин в Пущі лише один. Знаходиться він на 14-ій ліній. Біля нього розташована аптека. Їхати на машині вирішив щоб її прогріти і щоб вона не вмерзла в парковочне місце. Лопатою я намахався за суботу добряче. Будинок @DiorShine розташований в п'ятдесяти метрах від дороги і мені довелося прокопати доріжку від дверей до дороги. Заразом ще підчистив парковку для того, щоб перед виїздом було менше роботи.

Машина на парковці після ночі

Я з цікавістю слідкував за тим, що показували Яндекс.Мапи, тому що ми думали повернутися в Київ і хотіли зробити це якомога швидше. Я чудово розумів, що про Пущу згадають в саму останню чергу. За такої погоди на маршрутки нема чого було розраховувати, вони б просто до Пущі не доїхали. Ще по дорозі з Києва в п'ятницю я звернув увагу на те, що трамвайну колію добряче засипало і її швидко не відкопають. Тим паче, що взимку, підчас сильних снігопадів трамвай до Пущі не ходив тижні з три і я підозрював, що зараз ситуація з ним повториться. Тому вся надія була на машину і розчищені дороги на під'їзді до Києва. У крайньому випадку думали йти до Києва пішки. До речі, був дуже здивований тим, що трактори для очистки вулиць від снігу в Пущі-Водиці з'явились в суботу після обід. Жваво так розчистили Міську і вулицю Гамарника. Тому наші шанси на звільнення зі снігового полону стрімко росли.

Гамарника у напрямку вулиці Міської

Рушати на Київ вирішили о шостій вечора. Таке рішення обумовлене тим, що ми хотіли дати якомога більше часу МНС та комунальникам на розчистку доріг. Причому, ми ще не відкидали варіант, за яким нам доведеться залишити машину і продовжувати подорож додому пішки. На крайній випадок ми б просто повернулися назад в Пущу. Але наша подорож закінчилася не встигнув розпочатись. При виїзді зі своєї імпровізованої парковки машина сіла пузом на горб снігу, що утворився між двома смугами на Гамарника. Добре, що на зустріч їхали чотири автівки і у водіїв навіть не довелося просити підштовхнути мене. Вони просто мовчки вийшли і запропонували допомогу. Під час визволення Civic-а я їх роспросив про ситуацію на дорозі і вони сказали, що Паладіна заставлений фурами і покинутими авто, а на Стеценка довжелезна тягнучка. Тому порадили залишитись на місці хоча б до завтра. На тому і порішили. До того ж в мене залишалось бензину трохи менше чверті баку і мене це дуже непокоїло. І це при тому, що коли я виїжджав в п'ятницю з офісу в мене було більше половини. Непокоїло ще і те, що я чудово розумів, що завтра теж нічого кардинально не зміниться: за ніч не зможуть просто фізично розтягнути фури та покинуті авто і в певний час я вже готовий був рушати пішки, але @DiorShine вмовила мене цього не робити і ми залишились ночувати в Пущі.

Гамарника у напрямку 14-ї лінії

В неділю ми виїхали близько дванадцятої. Перед виїздом я розкопав горб, на який я сів вчора і наша подорож почалася відносно гладко. Більше за все мене лякало те, що ми нічого не знали про те, що робиться за межами Пущі. Не знали у якому стані Паладіна в напрямку Києва, не знали що робиться на Стеценка і взагалі не знали що нас очікуватиме в Києві. По телефону батьки розповідали про те, що проспект Перемоги почав рухатись, але покинуті машини ще не прибрали. Одним словом вирушили в повну невідомість. Для мене переломним моментом подорожі був КПП Пущі. Там стало зрозуміло, що можна їхати далі. На перехресті Міської, Великої Кільцевої і Гостомельського шосе патруль ДАІ підказав, що в Київ повернутися можна лише проїхавши спочатку через Велику Кільцеву, а потім, через Газопровідну.

Перехрестя Міської, Великої Кільцевої і Гостомельського шосе

В деталях подорож назад я описувати не буду, є відео, яке я пропоную вам переглянути. Його знімала @DiorShine. Розкажу лише про моменти, які на ньому відсутні. Коли ми поїхали я думав лише про одне: аби не зупинятись. Бо якщо б зупинився, то застряг. Хочу зазначити, що мене в цьому плані лякали перехрестя. На них було дуже багато снігу, перемішаного колесами авто і в ньому було дуже легко застряти. Найважчими були перехрестя Міської, Великої Кільцевої і Гостомельського шосе і Газопровідної з вулицею Стеценка. Їх я проїжджав дуже обережно. Я вам скажу, що гума Goodyear Ultra Grip Extreme 205/55 R16 91T показала себе дуже круто. Якби не вона, я не впевнений, що мені вдалося б проїхати по такому снігу.

На Стеценка заїхали на АЗС «УкрНафти» і трохи долили бензину. Ще в Пущі я розмовляв з @kupkoms і він порадив зателефонувати перед виїздом до АЗС, на якій ми планували заправитись і з'ясувати, чи є в них паливо. Але все обійшлося і на «УкрНафті» бензину було вдосталь. Псля заправки відносно швидко проїхали Туполева і опинились на проспекті Пермоги, який вже був розчищений і можна було їхати по двох лівих смугах. Я звернув під Святошинський міст, але на Львівську заїхати не вдалось через скору, яка виїжджала. На Верховинну теж не зміг заїхати з першого разу. Водій, який їхав на зустріч, розказав, що попереду щось заважає проїхати. Треба зазначити, що обидві вулиці були розчищені. На Котельникова я не поїхав, тому що там було все завалене снігом і було видно тільки колію від джипа, що там проїхав раніше. Оскільки далі ловити було нічого, я розвернувся на Святошинській, вирішив повернутись і спробувати проїхати до свого дома по Верховинній. Припаркувався в самому її початку і ми з @DiorShine пішли на розвідку.

Виявилось, що до мого дому можна проїхати без проблем і я навіть знайшов три місця, де можна було б поставити машину різного ступеню запорошеності снігом. Врешті-решт я поставив машину біля дому, там де її ставлю завжди. Місце навіть не довелося чистити від снігу, що я вважаю великою вдачею, оскільки лопати в мене не було. Одним словом, на дорогу з Пущі до Києва ми витратили трохи менше двох годин і доїхали без особливих пригод. По дорозі додому зробили добре діло: підібрали на Стеценка бабусю, яка шкандибала до ринку на Туполева. Йшла за хлібом.

Я вам скажу, що попри всі скиглення в інтернетах і лайок на місцеву владу в мене причин скаржитись на бездіяльність ДАІ, МНС та комунальників немає. В Пущі дороги розчистили в суботу. Саме завдяки цьому ми звідти і вибрались. В Києві теж почищено було все вздовж нашого маршруту. На Святошино почищені пішохідні тротуари. Єдина вулиця, яка залишилась запорошена снігом — Котельнікова. Всі інші без снігу і по ним можна пересуватись на авто. Не розчищені тротуари я бачив лише на Стеценка. Але, припускаю, це через те, що вони завузькі для того, щоб це можна було зробити за допомогою трактора. З подвір'ями скалдніше, тому що за них відповідають ЖЕК-и і двірників фізично не вистачить для того, щоб очистити подвір'я швидко. До того ж, це дуже часто заважають зробити припарковані, або покинуті авто. А взагалі, можна було б не скиглити, взятися за лопати і все почистити нам для нас же самих. Але, звичайно, нитилегше. На проспекті Перемоги та вулиці Святошинській були помічені БТР-и, які розчищали сніг і витягували застряглі автівки. Тому вважаю роботу ДАІ, МНС та комунальників задовільною.

Одним словом, ось моя історія незабутніх вихідних наприкінці березня 2013 року. Чудово розумію, що мені з моїми мандрами дуже пощастило. Адреналіну ми з @DiorShine набрались на кілька місяців вперед. В якості бонусу для тих, хто дочитав до кінця пропоную подивитись оце відео, яке зняв батько @DiorShine. На ньому — причина величезного стояка в п'ятницю на проспекті Перемоги.