Про покатушки в метро

Опублікував Сергій Макаренко 15-01-2013 об 09:54

Відгуляв більшу і найважчу частину свят, відійшов від гулянок і виникло бажання пописати. Пост назрівав давно. Два місяці, через ДТП, я катався на метро. І зараз, через чудернацькі затори в Києві, я, час від часу, їжджу на цьому чудовому різновиді громадського транспорту з дому до офісу і навпаки. Ви знаєте, за весь цей час я побачив багато такого, що не дуже мені сподобалось. Зокрема неуважність, відсутність вихованості у співвітчизників і їх неосвіченість. Одразу видно, що багато тих, хто їздить на метро не вчили у школі фізику.

Але про фізику трохи нижче. Зараз про вихованість і неуважність. Їжджу я на роботу у Час пік вранці і ввечері. Зазвичай ранковий Час пік триває з на піввосьмої по дев'яту годину ранку, а вечірній — з п'яти до семи. Те, що відбувається в ці часи в Київському метрополітені схоже на марення хворої людини. Я більшу частину дороги долаю по Червоній лінії. У Час пік інтервал між потягами складає трохи більше хвилини. І мені не зовсім зрозуміло, куди поспішають всі ті люди, що намагаються втиснутись у потяг, що під'їхав. Хіба та хвилина, яку вони так бояться втратити варта того, щоб відтоптувати ноги іншим, тим, хто вже знаходиться у вагоні? Лаятись зі всіма? Хіба важко почекати наступного потяга? Особливо вразило, що більшість людей не вибачається за те, що штовхнула когось, наступила на ногу. Як я розумію, вихованість і чемність не в моді в наш час.

Я тут в твіттері задавав питання стосовно того, куди поспішають ті всі люди, що я їх бачу в метро. По відповідям виявилось, що це все відбувається через те, що люди не вміють визначати хоча б приблизний час між потягами і бояться втрачати дорогоцінний час на очікування. Ось таким товаришам невеличкий лайфхак. На кожній платформі, над в'їздом в тунель знаходиться табло, на якому показують корисну інформацію. Зокрема час між потягами. Враховуючи те, що потяг стоїть на платформі не більше п'ятнадцяти секунд розрахувати час між ними зовсім не важко. Можливо, це зробить ваші поїздки в метро трохи комфортнішими.

Годинник в Київському метрополітені

Зокрема я помітив, що більшість громадян або не знають, що таке особистий простір, або просто не поважають особистий простір інших людей. Наприклад, вони запросто можуть сісти на сидіння, якщо там навіть немає місця для того, щоб сіла ще одна людина. При цьому вони це роблять потупивши очі, з відсутнім виглядом, наче сусідів по сидінню просто немає. Просто сідають і ще соваються, намагаючись звільнити собі якомога більше місця, розпихаючи сусідів. Це мудаки, їх потрібно остерігатись. Я, зазвичай, просто встаю поступаючись місцем нахабі, бо сидіти з такими огидно.

Тепер трохи про фізику. Дивлячись на тих, хто їздить в метро одразу стає зрозуміло, хто в школі прогулював уроки, зокрема фізику. Бо у людей відсутнє базове уявлення про те, що таке рівновага і інерція. Наприклад, думаю, що ви часто помічали, як люди встають зі своїх місць, або починають просуватись до виходу під час гальмування потягу. А через це відтоптані ноги у сусідів, пом'ятий одяг у того, хто так необачно почав іти і купа негативу. Раджу вам, якщо ви помічали за собою таке, згадати Перший закон Ньютона. Стане у пригоді.

Тепер щодо рівноваги. Втрата рівноваги — наслідок впливу сил, що діють на подтяг під час гальмування. Ось тут чудово, просто, прозоро і зрозуміло пояснюється що таке рівновага тіла людини і як її використовувати. А після цього ще раджу зазирнути у Wikipedia і ознайомитись з тим, що таке механічна рівновага. От так, витративши кілька хвилин, ви зможете ліквідувати прогалини у фізиці, уроки якої більшість з вас пропустило в школі.