Книги: Деніел Гоулман — Емоційний інтелект

Опублікував Сергій Макаренко 12-01-2012 об 10:56

Багато чув про цю книгу і довго її шукав. Декілька місяців тому я вже був готовий купувати та читати її в паперовому вигляді. Але знайти її і придбати в Києві було напрочут важко. Я вже не кажу про електронну версію, бодай, звичайний PDF (epub, як не важко здогадатись, просто не існує у природі) в інтернетах знайти було не реально. Але місяць тому мені надзвичайно пощастило і я знайшов на одному з торрент трекерів PDF скан не дуже високої якості. Але радість такій знахідці, не зважаючи на її якість, просто фонтанувала через край. І я, швиденько закінчивши читати «Мистецтво ділового листування» Олександри Карепіної, жадібно накинувся на свою знахідку.

Мабуть кожен без винятку помічав здатність деяких людей дійти згоди у будьякому питанні з оточуючими. Одні тихесенько заздрили цій можливості, інші питали себе чому деякі люди розуміються з оточуючими — друзями, знайомим, близькими, родичами — а інші ні? Як одні люди можуть вирішувати на свою користь дуже складні професійні та особисті ситуації та питання а іншим важко навіть на роботі з колегами нормально спілкуватись. А чи можливо якось вдосконалити себе для того, щоб і самому так робити? Так от, шановні. Ця книга для тих, хто задавав собі подібні питання.

Емоційний інтелект — сукупність ментальних здібностей, які беруть участь в усвідомленні і розумінні власних емоцій та емоцій оточуючих. Люди з високим рівнем емоційного інтелекту добре розуміють свої емоції і почуття інших людей, можуть керувати своєю емоційною сферою, і тому в суспільстві їх поведінка більш адаптивна і вони легше добиваються своїх цілей у взаємодії з оточуючими. А що ж IQ, спитаете ви. Адже успіхів на роботі та в особистому житті добиваються тільки розумники. При наймні так нам завжди, коли ми були дітьми, казали дорослі: викладачі в школі та університеті. Не зовсім так. Справа в тому, що академічні здібності — здатнісь логічно мислити та тверезо міркувати — є тільки однією з складових так званого загального показника інтелектуального розвитку особистості. І вони, академічні здібності, відіграють в нашому житті далеко не першочергову і, тим паче, не вирішальну роль. На початку двадцятого століття було винайдено той самий коефіцієнт інтелекту (IQ) за допомогою якого стали визначати розумові здібності людей. Ґрунтувався він на сукупності тестів, які визначали здібність людини логічно міркувати. І за його результатами прогнозували можливий розвиток та долю особистості. На прикінці двадцятого століття вчені, помічаючи, що іноді люди з IQ 130 працюють на людей з IQ 90 зробили прапущення що коефіцієнт інтелекту не повною мірою відображує стан інтелектуального розвитку людей. Так з'явилось поняття емоційного інтелекту.

Сама книга — це суцільна збірка відповідей на питання «Чому?». Чому одні люди розуміються з іншими а другі — ні. Чому одні люди оптимістично, бадьоро та весело сприймають життя а других не залишає дипресія і все їм бачиться в сірих тонах. Чому оптимісти виліковуються від важких хвороб а песимісти від них помирають. Чому деякі подружжя живуть довгим та щасливим життям а інші не можуть прожити разом і пів року. Чому одні діти ростуть самостійними та швидко пристосовуються до обставин і у дорослуму житті стають успішними а інші виростають самотнімі, нещасними невдахами.

Для себе я розділив книгу на такі частини:

  • Чітке та просте пояснення емоційної будови мозку людини. В цій частині Гоулман розказує про так званий феномен «емоційного бандитизму» і що з ним робити. Класно описана механіка аналізу інформації, що потрапляє в мозок. Що саме і як формує нашу реакцію на неї. Дуже корисне знання для тих, хто хоче опанувати себе. Розгорнутий екскур в історію формування мозку буде дуже корисний для більш глибокого розуміння природи емоцій.
  • Емпатія — здатність розуміти емоції інших людей. Пояснюється, чтому важливо вміти розуміти і, відповідно до цього розуміння, взаємодіяти з оточуючими людьми.
  • Роль емоційного інтелекту в сімейному житті. Детально розписується різниця в сприйнятті емоцій і їх значенні для чоловіків та жінок. Ці знання допоможуть значно поліпшити взаєморозуміння між партнерами і збудувати дійсно міцний та щасливий брак.
  • Емоційний інтелект і виховання дітей. Автор детально описує етапи формування мозку, психології та сприйняття світу дитини і те, які наслідки можуть мати правильні і не правильні вчинки в емоційному плані батьків при вихованні дітей. Наведена велика кількість практичних прикладів і результатів дослідженнь.
  • Емоційний полон. Природа дипресій, пристрастей та інших бурхливих емоцій. Вплив на долю людей оптимізму та пісимізму.
  • Поняття емоційної компетентності. Розуміння людьми важливості емоцій і їх впливу на будьякі форми соціальної взаємодії.
  • Зв'язок між емоціями і нашим здоров'ям. Чому оптимісти мають більше шансів вилікуватись від важких хвороб в порівнянні з песимістами. І як наше відношення до хвороби може вплинути на наше самопочуття.

Особисто для мене деякі речі, про які йдеться в книзі, не є таємницями. Дуже багато зусиль свого часу я витратив на те, щоб знайти спільну мову зі своїми батьками. Припускаю, що вони теж. Прочитавши книгу я можу з впевниністю сказати, що завдяки інтуіції я багато чого робив правильно. Книга все розклала по поличках і перетворила мої здогадки на практичні знання, які можна використовувати для пошуку спільної мови з будь ким. Також мені дуже цікава тема про виховання дітей та роль емоційного інтелекту в цьому. Перед очима є багато прикладів вдалого і не дуже виховання дітей моїх знайомих, друзів і просто тих молодих батьків, яких іноді бачиш на прогулянці біля дому. Скажу, що не хотілось би повторювати їх помилок. Особливо після того, як я дізнався що мозок дитини — дуже тендітна річ і приділяти особливу увагу вихованню потрібно до шістнадцяти років.

Також, дуже велике враження на мене призвів експеримент з зифіром. В ньому йде мова про так званий ефек відстрочування задоволення. Я не одноразово в житті ним користувався, але це все було на рівні інтуіції. Я навіть не думав, що це має якесь логічне поясення і, тим паче, що я роблю правильно. Суть експерименту полягає в тому, що групі дітей пропонували одну зифірину одразу, чи дві, але трохи згодом. Для отримання більшої кількості солодощів дітям потрібно було почекати хвилин п'ятнадцять. Так от ті діти, що втримались від спокуси і дочекались дослідника, що видав їм по дві зифірини з часом досягли більших успіхів у житті в порівнянні з тими, хто був нетерплячий і схопив одразу одну.

Від себе хочу зазначити, що «Емойційний інтелект» варто читати перед книгою Стівена Кові «Сім навичок високо ефективних людей». Тому що Гоулман розповідає про природу емоцій і розкриває суть та важливість взаємодії з оточуючими нас людьми а Кові дає практичні рекомендації як можна розвинути та вдосконалити свої навички спілкування та взаємодії.

Тому, якщо ви знайшли для себе щось нове та цікаве в вищенаписанному — не жалкуйте часу і починайте читати. Повірте мені, ви не шкодуватимете про жодну хвилину, витрачену на цю книгу.