Вчора прийшовши додому як завжди сів за свій Mac Pro перевірити пошту, почитати твітери, Вконтактик тощо. Неприємною несподіванкою стало те, що я не зміг ввести пароль для того, щоб зняти блокування ком’ютера. Спочатку я подумав, що проблема пов’язана з клавіатурою бо Magic Mouse працювала, і я міг за допомогою неї перезавантажити клмп’ютер або приспати його. А от символи ввести в поле паролю не зміг. Тоді я спробував підключитись за допомогою MacBook Air і через Apple Remote Desktop спробувати розблокувати свій Mac Pro. Таке іноді спрацьовувало. Ця спроба теж не дала результату. Тоді я вирішив просто перезавантажити свій Mac і подивитись, що буде. Зазвичай це вирішує 90% подібних проблем.
Після перезавантаження мене чекали великі неприємності. По-перше, в смугу меню не підвантажилось жодного системного додатку: годинник, дата, стан Wi-Fi, Bluetooth, звук, iMessage, статус Time Machine, нічого не було. По-друге iTunes мені сказав, що не може відобразити на моєму Mac Pro обкладинки альбомів. Тобто відвалився Quartz Extrime і я залишився без апаратного прискорення графіки. Інтерфейс гальмував так, як я ніколи не бачив на своєму восьмиядерному Mac Pro. Жодна програма не запускалась. Вірніше запускалась, але окрім значка в Dock я нічього побачити не міг. Причому, якщо я пробував за допомогою правої кнопки миші або лівого кліка з зажатою клавішею Command закрити її через контекстне меню система намертво зависала. Консоль.app не відкривалась взагалі, тому логи я швидко подивитись не міг. Також так само себе поводила Дискова утіліта.app і я навіть перевірити права доступу і полікувати диск не міг. Коротше кажучи жопа. Дякувати мені любимому, що я не панікував бо бекап лежав на Time Capsule і я міг його розгорнути у будь-який зручний для мене час. Але ж мені цього так не хотілось. Хотілось, щоб все полагодилось і працювало знову.
Минулого тижня на очі потрапили оці двістатті. І в мене закрутились такі думки. А що, якщо ми дарма гонимо на Януковича. А що, якщо він може і простувата але не така вже і погана людина, як ми звикли думати? Перед тим, як відкинути мою теорію послухайте на чому вона ґрунтується, а вже потім кидайте в мене каміння.
Не для кого не таємниця те, що можна впливати на сприйняття людиною оточуючої реальності. Ми і самі це робимо час від часу впливаючи на людей більше або менше для досягнення поставленої мети. Але ми обмежені часом, своїми можливостями і в решті решт розміром та об’ємом мети, за для досягнення якої власне чиниться весь той вплив. А якщо припустити, що для того, щоб досягнути якоїсь цілі деякій уявній групі людей потрібно постійно викривляти потрібним чином сприйняття оточуючої реальності однієї особи, в руках якої зосереджено найбільше влади у нашій країні? Мені здається, що якщо уявна група людей має необмежені фінансові та людські ресурси то це цілком реально.
Вчора зі мною трапився не дуже приємний випадок. Я обляпав людину водою з калюжі, коли проїжджав подвір’я дому. І їхав я дуже повільно (км 5-7 на годину), був обережний, тому що було дуже багато калюж і дрібних ям, яких зазвичай так багато у подвір’ях будинків у нашому місті. І, власне, я дізнався про цей сумний факт вже тоді, коли хлопець підійшов до мене після того, як я запаркувався. Діалог з ним для мене не був чимось неочікуваним. Навпаки, це було дуже передбачувано.
— Не хочешь постирать мне джинсы?
— С чего бы это?
— Смотри куда едешь, ты меня обрызгал!
— Прости, я не заметил этого.
— Смортреть нужно внимательно, у тебя ж глаза есть!
— Есть. И я перед тобой извинился. Что ты хочешь, чтобы я еще сделал?
— Чтобы ты смотрел, куда едешь в следцющий раз.
— Хорошо, я буду внимательней.
— Смотри, че ты мне сделала с джинсами!
— Если мы дальше будем разговаривать это что-то изменит? Я извинился перед тобой и считаю, что этого достаточно.
— Потому что смотреть нужно…
Такого повороту подій я не очікував. Спостерігаючи на перебігом подій в нашій країні я думав, що наступним феєричним доказом політичної, соціальної та економічної неспроможності нашої влади буде ганебне проведення Чемпіонату Європи по футболу. Але, на жаль, я помилявся. Сьогодні українське суспільство сколихнула серія вибухів у Дніпропетровську.
Особисто я вважаю, що СБУ та МВС їдять свій хліб дарма. Тому що їх обов’язок оперативно упереджувати такі події. А не розслідувати наслідки. Можу припустити, що там працюють не професіонали. Але це теж мене не дивує. У нас в країні дуже багато не професіоналів займають високі посади і взагалі керують країною. Вони, мабуть, не читають книжок, не вчаться у біль досвідчених сусідів і мало переймаються своїми прямими посадовими обов’язками. А страждаємо від цього ми, прості громадяни. Я вважаю, що про професійність урядовців і державних діячів можна судити тільки по тому, що ми отримуємо. Наприклад особисто я вважаю нашого президента непрофесіоналом. Бо якщо б він був професіоналом своєї справи сьогодні вибухи в Дніпропетровську не лунали.
На вихідних подивився фільм „Морський бій“. Дуже мені сподобався. Класні спецефекти, сюжет тримає дві години в постійному напруженні. Одним словом я отримав те, на що чекав і фільм мене не розчарував. Більш того, коли він вийде в HD якості, то стане моїм кишеньковим фільмом, який я переглядатиму регулярно. Дуже вдало і цікаво Пітер Берг висвітлив картину чергового поневолення Землі прибульцями.
Коли купував квитки через сайт кінотеатру „Мультіплекс“ звернув увагу на коментарі, що залишали глядачі, яким вже пощастило його подивитись. Писали щось про відсутність сюжету, тупий американський патріотизм, купу шаблонів, тупий юмор і т. д. Я офігев від цього. Ви що, реально приколюєтесь ставлячись на повному серьйозі до фільмів такого жанру?! Ви там очікували побачити якийсь хитромудрий сюжет, якусь інтригу, аналітику, першокласний гумор? Я вас розчарую. Сюжет в таких фільмах простий: прилетіли загабанці, їм наваляли пафосно чуваки з країни, в якій живе режисер фільму і всі щасливі. Все. „Трансформери“ сподобались? Там багато бачили прикольних жартів і хитро закручений сюжет? Ні? Там і тут є СПЕЦЕФЕКТИ! Це єдине, заради чого варто ходити на такі фільми і насолоджуватись ними. І вони від цього а ні кращими а ні гіршими не стануть. Тому тверезо будуйте свої очікування для того, щоб отримувати задоволення від перегляду і не плюватись в коментарях, твіттерах, фейсбуках та вконтактиках. А якщо ви такий інтелектуал то не ходіть до кінотеатру на прем’єру таких фільмів щоб не травмувати свою тендітну душу і хай вам про спецефекти розповідають друзі.
Нещодавно я почав активно використовувати програму Tweetbot. Через декілька годин його використання на iPhone я зрозумів, що він стане моїм основним твіттер клієнтом. Більш того, я зрозумів, чому Тарас Мніщенко, Денис Ткаліч, Стас Златкін і Роман Степанчук переконували мене почати користуватись ним. Клієнт став для мене таким свіжим ковтком повітря, яким свого часу була програма Tweetie for iPhone.
Пам’ятаю, коли я придбав її, то було справжнє свято! Була купа прикольних функцій: оновлення стрічки її перетягуванням і відпусканням, свайп по твіту для реплая, ретвіта, позначення твіта як улюбленого і доступу до профілю користувача. Коротше кажучи, купа плюшок, які робили програму зручною, незамінною і незвичайною. Оновлення до другої версії було взагалі революційним. Було перероблено інтерфейс, він став зручніший і приємніший на вигляд. Була купа функцій, якими не міг похизуватись жодний твіттер клієнт. А потім Tweetie купив Twitter. І це стало початком кінця. І поки в Twitter працював Лорен Брітчер, розробник Tweetie, все було наче б то ок. Але якось розвиток програми призупинився. А після того, як він пішов з компанії стало зовсім погано. Twitter for iPhone практично перестав оновлюватись. Точніше оновлювався він регулярно, а от фічі і нові функції перестали додаватись взагалі. Одним з епік фейлів, яким запам’ятався Twitter for iPhone, став так званий Dick Bar, який з часом на щастя прибрали з програми. А четверте оновлення взагалі стало жахом. Олені з компанії прибрали свайп, що викликало шквал обурення серед шанувальників та користувачів соціальної мережі. Звичайно через декілька місяців вони його повернули але це зайвий раз показало, що в компанії люди не зовсім розуміють, яким чином потрібно розвивати свій клієнт.
На фоні останніх подій з шкідливим ПЗ для Mac OS X, в часності трояном Falshback, мене почало бентежити таке питання: а чи здатна Apple захистити своїх користувачів від цієї загрози? Як я вже писав для gg, можна вжити деяких заходів для того, щоб мінімізувати ризик зарадження. Але як протидіяти загрозам, що використовують уразливості в Mac OS X та її компонентах? З боку звичайного користувача відстежувати всі уразливості і не робити „різких рухів“ — задача, яку виконати не можливо. А сама Apple теж не надихає. Візмем хоча б те, що латку для дірки в Java машини вона випустила з двомісячною затримкою.
З одного боку я майже не використовую Java. Тільки на роботі, бо користуюсь інтернет банком. Flash користуюсь помірно, тому що на YouTube та Vimeo увімкнув проравач на базі HTML5. Однак на днях я наштовхнувся на звіт, в якому зазначено рейтинг компаній за перший квартал поточного року, що мають найбільшу кількість уразливостей. Так от Apple його очолює і має 91 „дірку“, 30% з яких класифіковано як критичні. Для мене це стало шоком. З другого боку я керуюсь своїми відчуттями, як користувача, що кожного дня використовує ці „вразливі“ продукти. І якщо я, коли користувався Windows, втрачав відчуття спокою при отриманні повідомлення від антивірусника про застарілі бази антивірусних сігнатур, то зараз взагалі не переймаюсь цим питанням. Більше того. При кожному повідомленні про вірусні атаки і розповсюдження троянів для Mac OS X при перевірці нічього не знаходив на своєму компі. Чи свідчить це про мою обережність і уважність? Чи говорить це про надійність продукту, яким я користуюсь?
Сподіваюсь, що на фоні зростання попиту на Mac-и і ще більшого розповсюдження цієї платформи Apple зробить вірні кроки в напрямку покращення безпеки своїх продуктів і буде більш уважно ставитись до ліквідації уразливостей у Mac OS X та її компонентах та оперативно латати знайдені дірки. А поки що я довіряю Apple.
Мене завжди цікавило питання довіри у взаємовідносинах користувачів і провайдерів послуг. І одна справа, якщо ви купуєте, наприклад, телевізор і зовсім інша, якщо зберігаєте на серверах провайдера якусь приватну інформацію. У повсякденному житті я користуюсь продукцією фірми Apple. І мене не те, щоб хвилювало питання захищеності своїх даних, але було цікаво які заходи Apple впроваджує для того, щоб забезпечити захист і цілісність моїх даних, які зберігає. На Ars Technica я знайшов дві цікаві статті, присвячені цьому питанню. З перекладом другої ви можете ознайомитись нижче.
Нещодавно співробітники Ars намагалися дізнатись подробиці того, яким чином Apple забезпечує захищеність та приватність даних користувачів, що зберігаються в iCloud. Зокрема ми відкинули припущення того, що Apple використовує найнадійніші розробки та нийкращі досягнення в області захисту інформації для збереження приватності даних користувачів iCloud і попередили, що інформація в iCloud не так вже і надійно прихована від третіх сторін. Головна причина цього в тому, що Apple може в будь який час переглянути інформацію, що синхронізується з iCloud і надати її, наприклад, за вимогою правоохоронним органам.
Копирсаючись сьогодні інтернетами знайшов класну статтю на Ars Technica про їх розслідування щодо надійності захисту даних, які збережені в iCloud. І вона мені на стільки сподобалась, що я не вагаючись переклав її. Отже читаємо і робимо висновки.
Сервіс iCloud фірми Apple дозволяє користувачам синхронізувати велику кількість різноманітної інформації між Mac-ами, комп’ютерами на базі Windows, iPhone та iPad. Сама компанія каже, що всі данні користувачів зберігаються в захищеному сховищі в зашифрованому вигляді. Але наскільки воно надійно? Наш читач задав це питання редакції і ми вирішили провести дослідження для того, щоб на нього відповісти.
Найпростіша відповідь полягає в тому, що ваши дані так само надійно захищені, немов би вони зберігались на будь-якому віддаленому сервері, не більше і не меньше. Вся інформація, що пересилається між сховищем, комп’ютерами та мобільними пристроями передається за допомогою SSL через WebDAV, IMAP або HTTP. Всі дані, за виключенням пошти та нотаток, зберігаються та шифруються на жорстких дисках серверів Apple. А шифрувальні ключі для доступу і передачі інформації створюються на мобільних пристроях без безпосередньої передачі пароля.
Є одна людина, яка мене іноді підбиває на речі, які на перший погляд можуть здаватись безглуздими. Але ця людина радить щось друзям тільки тоді, коли впевнена в тому, що предмет поради вартий їх уваги. Це @remm_roman. В четвер він мені запропонував відновити обліковий запис у Вконтактику. Мотивував це тим, що зараз там класно. Я не вірив своїм вухам. Пам’ятаю, як ми десь два чи два з половиною роки тому гнали разом на Вконтактик. І я вам скажу було за що. Наприклад особисто мені навбрид спам. Його були просто гори. І не зважаючи на масштаби проблеми здавалось, що нею ніхто не переймався. Тому підчистивши свій аккаунт я тихесенько його залишив (тоді не можна було його видалити) зваливши на Facebook. Там не було спаму, школоти, і якось загалом все виглядало цивільніше.
Вчора прийшовши додому як завжди сів за свій Mac Pro перевірити пошту, почитати твітери, Вконтактик тощо. Неприємною несподіванкою стало те, що я не зміг ввести пароль для того, щоб зняти блокування ком’ютера. Спочатку я подумав, що проблема пов’язана з клавіатурою бо Magic Mouse працювала, і я міг за допомогою неї перезавантажити клмп’ютер або приспати його. А от символи ввести в поле паролю не зміг. Тоді я спробував підключитись за допомогою MacBook Air і через Apple Remote Desktop спробувати розблокувати свій Mac Pro. Таке іноді спрацьовувало. Ця спроба теж не дала результату. Тоді я вирішив просто перезавантажити свій Mac і подивитись, що буде. Зазвичай це вирішує 90% подібних проблем.
Минулого тижня на очі потрапили оці 
Вчора зі мною трапився не дуже приємний випадок. Я обляпав людину водою з калюжі, коли проїжджав подвір’я дому. І їхав я дуже повільно (км 5-7 на годину), був обережний, тому що було дуже багато калюж і дрібних ям, яких зазвичай так багато у подвір’ях будинків у нашому місті. І, власне, я дізнався про цей сумний факт вже тоді, коли хлопець підійшов до мене після того, як я запаркувався. Діалог з ним для мене не був чимось неочікуваним. Навпаки, це було дуже передбачувано.
Такого повороту подій я не очікував. Спостерігаючи на перебігом подій в нашій країні я думав, що наступним феєричним доказом політичної, соціальної та економічної неспроможності нашої влади буде ганебне проведення Чемпіонату Європи по футболу. Але, на жаль, я помилявся. Сьогодні українське суспільство сколихнула серія вибухів у Дніпропетровську.
На вихідних подивився 
Нещодавно я почав активно використовувати програму 
На фоні останніх подій з шкідливим ПЗ для Mac OS X, в часності трояном Falshback, мене почало бентежити таке питання: а чи здатна Apple захистити своїх користувачів від цієї загрози? Як я вже 
Копирсаючись сьогодні інтернетами знайшов класну статтю на Ars Technica про їх розслідування щодо надійності захисту даних, які збережені в iCloud. І вона мені на стільки сподобалась, що я не вагаючись переклав її. Отже читаємо і робимо висновки.
Є одна людина, яка мене іноді підбиває на речі, які на перший погляд можуть здаватись безглуздими. Але ця людина радить щось друзям тільки тоді, коли впевнена в тому, що предмет поради вартий їх уваги. Це